В умовах війни все більше людей замислюються над тим, щоб висловити останню волю на випадок смерті. Військові та цивільні записують бажані ритуали для поховання, передають опіку над дітьми чи на майбутнє забезпечують близьких житлом і грошима. Усе це можна зробити через розпорядження в заповіті.
Хто може скласти заповіт і що дозволено заповідати
Заповіт – це документ з особистим розпорядженням людини на випадок її смерті. Він повинен бути складений за формою, яку визначає закон, а ще його мають обов’язково посвідчити. Тільки у такому випадку заповіт вважатиметься дійсним.
Крім того, зміст документа має бути зрозумілим і чітким, щоб розпорядження не викликало суперечок після відкриття спадщини, йдеться у законі.
Як і раніше, заповіт має право скласти повністю дієздатна фізична особа віком від 18 років. Це не можна робити через представника, а лише особисто, підписавши документ.
Заповісти можна будь-яке майно: рухоме та нерухоме – будинок, квартиру, паперові гроші або кошти на банківському рахунку. Водночас від заповідача не вимагають підтвердження, що власність, яку він хоче передати після смерті, справді йому належить.
Крім того, закон дозволяє включати до заповіту не лише розпорядження майном. До прикладу, в документі людина може вказати місце бажаного поховання і ритуали, які там проводитимуть. Або ж може написати, щоб після смерті в її ім’я зробили щось корисне для суспільства. Передати іншій людині опіку над своєю дитиною також можна через розпорядження.
Як скласти заповіт
Заповіт складається заповідачем у письмовій формі. У ньому потрібно зазначити місце і час складання, свої дату та місце народження, а також власноруч підписати заповіт.
Заповідач може й усно озвучити останню волю, якщо з його слів заповіт запишуть або надрукують.
Далі документ треба посвідчити у нотаріуса чи іншого уповноваженого.
З собою варто принести оригінал паспорта громадянина України та ідентифікаційний номер платника податків. На місці слід буде вказати й особисті дані спадкоємця.
Остання воля спадкодавця обов’язково має бути складена та посвідчена у двох примірниках: один – для заповідача, другий – для держави. У той же день заповіт передають до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача.
Заповіт дозволяють змінити або повністю скасувати у будь-який час. Заповідач може змінювати зміст документа стільки разів, скільки буде вважати за потрібне. При цьому, йому не потрібно вказувати причини такого рішення.
Якщо спадкодавець не хоче одразу оголошувати зміст останньої волі, то має змогу скласти секретний заповіт. Для цього заповідач подає нотаріусу документ у заклеєному конверті і ставить на ньому свій підпис.
Нотаріус пише на конверті про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту і скріплює його печаткою. На конверті зазначають прізвище, ім’я, по батькові, дату народження заповідача і дату, коли заповіт прийняли на зберігання.
Після того, як спадкодавець помирає, нотаріус визначає дату, коли буде оголошувати секретний заповіт. За день цього він повідомляє про оголошення членам сім’ї та родичам.
Хто може посвідчити заповіт у воєнний час
Якщо у населеному пункті, де перебуває заявник, немає нотаріуса, заповіт може посвідчити представник органу місцевого самоврядування.
Коли заповіт хоче скласти людина, яка лікується в медзакладі, зокрема в госпіталі, чи живе у будинку для осіб похилого віку, посвідчити документ дозволяють головному лікарю, його заступнику або черговому лікарю, начальнику госпіталю або головному лікарю будинку для осіб похилого віку.
Крім цього, завірити документ можуть:
- капітан судна, на якому перебуває заповідач під час плавання (якщо судно ходить під українським прапором)
- начальник експедиції, в якій перебуває людина;
- начальник установи, де заповідач відбуває покарання;
- начальник слідчого ізолятора, якщо там утримують людину, яка хоче скласти заповіт;
- командир (начальник) військової частини, з’єднання, установи або військово-навчального закладу, де проходить службу військовий.
Якщо заповіт посвідчує не нотаріус чи представник органу місцевого самоврядування, а хтось із інших уповноважених, то за цим повинні спостерігати два свідки. Кожен із них ставить на документі свій підпис.